У п'ятницю, 28 лютого, відбулася зустріч викладачів і співробітників університету з екс-міністром зовнішніх справ України Павлом Клімкіним.
Павло Клімкін відразу наголосив, що його зустріч немає ніяких завуальованих мотивів щодо повернення в політику чи до влади, він приїхав до Львова, щоб зустрітися з викладачами і студентами нашого університету і почути думки різних людей, як вони бачать вирішення багатьох питань: розвиток сільського господарства зокрема, і розвиток держави в цілому.

Загалом розмова з була побудована із запитань і відповідей, які умовно можна поділити на кілька блоків, і вона складалася з таких головних тез.

Про продаж землі, розвиток сільського господарства, перспективу агрохолдингів чи фермерських господарств, органічні продукти і споживання м'яса:

– Я категорично проти продажу землі. Неможливо продавати землю невідомо кому. Так, якщо іноземець захоче купити землю для розведення кролів, то хай купить три гектари. А якщо припинить господарську діяльність, то хай віддасть землю назад державі;

– Маючи унікальних людей, ми є однією з найбідніших країн Європи. Якщо систему не перезавантажити, то все так і залишиться. Українці не можуть працювати на когось, вони хочуть працювати на себе. Треба дати можливість працювати на себе. Держава має лише захищати. Але все це залежить від людей;

– У сільському господарстві нам вдалося дуже мало. Я вважаю, що політичної волі для вирішення багатьох питань не було. Я також не знімаю з себе відповідальності...

– Світ зараз бореться за органічні продукти. Крім того, люди відмовляються від м'яса. У недалекому майбутньому, це станеться не через 10 років, а через 2-3-4 роки, у ресторанах будуть критикувати тих, хто їсть стейки.

Про вищу освіту і науку, квоти щодо виїзду дипломованих фахівців за кордон, особливо сільськогосподарських:

– В освіті і науці тотальний колапс. Цей стан потребує перезавантаження. У нас не може бути стільки університетів. У Польщі 15 державних університетів і
55 — приватних на 34 мільйони людей і цього вистачає. У нас було б достатньо 75. У нас також 290 НДІ, де немає науки. Усі вони отримують високу зарплату. Так не може бути.
– Ми країна вільних людей. Я вважаю, що це не справедливо, змушувати людей силоміць залишатись. Молодь любить подорожувати. З іншого боку, державна вища освіта має свою вартість. Якщо ти залишаєшся тут, платиш податки, все добре. Та якщо їдеш працювати за кордон, мабуть, також треба заплатити за освіту. Але і з Польщі,і з Румунії, і з Словаччини люди виїжджають. Вони за кордоном заробляють гроші і потім створюють бізнес у своїй країні. В Румунії кожна третя компанія створена з грошей, зароблених за кордоном. Усі не виїдуть, хтось залишиться там, але хтось обов'язково повернеться і буде будувати власний бізнес тут. Треба знайти вирішення проблеми, але аж ніяк не встановлювати заборони.

Про політичну ситуацію в країні, що нас чекає у найближчих 3-4 роки, чи буде черговий майдан, війна з Росією, відносини з європейськими країнами:

– Теперішня влада не має ні політичної волі, ні стратегії, ні команди. Я вважаю, що найближчі роки будуть дуже складними. Емоційні сплески будуть розкручуватись по повній програмі. На владу треба тиснути. Не знаю, чи майдан найкращий вихід. Влада чутливо реагує на те, що пишеться у ЗМІ, і в соціальних мережах, і уважно читає. Є багато достойних людей при владі, які чують і хочуть щось зробити. Якби у нас не було збоку Росії, то все було б інакше. Я не виключаю подальших військових дій збоку Росії. Путін розуміє, що в середині Росії є виклики. І за рахунок мобілізації внутрішньої можна зробити мобілізацію зовнішню. Росія хоче український південь, оскільки це контроль над Чорним морем, коридорами по суходолу, це – Крим і Молдова, це – вода, бажання реінкарнації Новоросії... Росія буде розкручувати й надалі дестабілізацію. Вони підуть настільки далі, наскільки ми їх впустимо... Путін не дасть вам забути ні про Донбас, ні про Крим.
У нас є люди, ми за них хвилюємось. А в Путіна немає людей, там – лише солдати.
Щодо відносин із Заходом, то все неоднозначно. Коли ми кажемо, що будемо домовлятись самостійно з Росією, то Захід каже: “Хай домовляються, ми подивимось”. Це небезпечно. У країн заходу є багато своїх проблем важливіших. Захід також не хоче виходити зі своєї зони комфорту. Одна справа коли Україна – 1-2 справа в пріоритеті, а коли на 12 місці. Це загроза для нас.

П.А Клімкін також відвідав Народний музей історії ЛНУВМБТ імені С.З. Гжицького, де залишив свій запис у книзі відгуків.

Пресслужба

• Попередня
• Наступна