На жаль, сьогодні в Україні ці слова звучать із гірким присмаком болю. Уже кілька років наша держава бореться з жорстокою, цинічною війною, і найбеззахиснішими її жертвами стали саме діти. Сотні українських хлопчиків і дівчаток загинули від ракетних ударів, артилерійських обстрілів і терору. Це страшна, непоправна втрата, яку неможливо осягнути розумом. Вони мріяли, вчилися, гралися, вірили в майбутнє – і були позбавлені життя. Тисячі дітей були поранені, втратили батьків, домівки, стали внутрішньо переміщеними особами, пережили страх і біль, які не повинна відчувати жодна дитина.

Проте, попри весь біль і втрати, наші діти залишаються світлом і надією України. Їхня усмішка, щирість, любов до життя, здатність мріяти навіть у найтемніші часи надихають і додають нам сили боротися далі.

Ми, дорослі, маємо зробити все можливе, щоб повернути дітям мирне дитинство. Виховати їх у любові, мудрості, свободі. Побудувати країну, в якій кожна дитина буде в безпеці, матиме доступ до якісної освіти, підтримки, турботи. Нехай пам’ять про дітей, який забрала війна, стане для нас нестерпним докором – і водночас джерелом сили для рішучих дій. Захищаючи дитинство, ми захищаємо майбутнє України.

З глибокою повагою та вірою у світле майбутнє наших дітей
Іван Парубчак,
ректор Львівського національного університету
ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького