Наступним пунктом нашої експедиції було с. Чома. Найдавніша письмова згадка про цей населений пункт з епохи Арпада датується 1211 роком, де воно згадується як “Choma”.

У 1986 році археологи на межі с. Чома розкопали 26 могил часів завоювання угорцями Батьківщини. У 1993–1999 роках розкопки продовжилися, в результаті яких було розкрито ще 78 могил, а восени 2003 року знайшли сліди тогочасного поселення.

Відтоді тут щороку влаштовують свято пам’яті предків-завойовників Батьківщини. Меморіал розташований у північній частині села, вздовж дороги, що веде зі с. Геча. Територія пам’ятного місця доглянута і чудово підходить для відпочинку та проведення різноманітних заходів. У комплексі є центр для відвідувачів, контактний зоопарк, конюшня з манежем та юртовий павільйон. Особливої уваги заслуговує юртовий павільйон, як на мене музей-юрта, за своєю атмосферою та оформленням добре вписується в епоху, представлену меморіальним парком та центром для відвідувачів. Постійні декорації юртового павільйону фотуюють картини, що зображують життя угорців-завойовників. Згідно з історичними переказами, угорський кінний народ прийшов у Карпатський басейн як напівкочовий народ, що займався тваринництвом, стрільбою з лука, проживав у юртах та їздив верхом. Могили з кіньми у с. Чома свідчать про те, що вони ховали улюблених коней разом із воїнами, щоб не розлучити їх і в загробному житті. Протягом століть кінь відігравав вирішальну роль у військовій справі (кінний стиль бою, розвиток гусарства), але він відігравав важливу роль і в цивільному житті, оскільки, крім возів, карет, саней та інших транспортних засобів коні тягнули плуг і борону, топтали колоски з пшениці, крутили колесо сухого млина. Тут вчать плекати й популяризувати тисячолітні кінні традиції. Більше інформації ви можете отримати на сторінці:

https://tajhazak.org/tajhaz/index.php?op=main&id=3

Під час нашого перебування у туристичному центрі нами опікувався Йончі Ференцович – людина, що знає та поважає історію свого краю, любить та вміє готувати, знається на конях, та й загалом відкрита до світу, яку цікаво слухати годинами – щоправда часу у нас було мало.

Коней, як для нас науковців, трохи замало, але всі вони доглянуті та люблені.

А повертаючись до теми паразитозів коней, буде проведено молекулярно-епідеміологічне дослідження та генетичний аналіз переносників кліщових хвороб серед коней в Україні. Про що писати будемо значно пізніше.

Допис підготували Катерина СЛІВІНСЬКА, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник відділу паразитології Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена Національної Академії Наук України, Київ; Музей і Інститут зоології Польської Академії Наук, Варшава та

Алла ВИНЯРСЬКА, кандидат ветеринарних наук, доцент кафедри фармакології та токсикології