Наступним пунктом нашої експедиції було с. Чома. Найдавніша письмова згадка про цей населений пункт з епохи Арпада датується 1211 роком, де воно згадується як “Choma”.

У 1986 році археологи на межі с. Чома розкопали 26 могил часів завоювання угорцями Батьківщини. У 1993–1999 роках розкопки продовжилися, в результаті яких було розкрито ще 78 могил, а восени 2003 року знайшли сліди тогочасного поселення.

Цього разу на Закарпатті нас приймала науково-виробнича Асоціація “Племконецентр” (НВА Племконецентр) в Солочині. Ця організація є центром розведення гуцульських коней в Україні. Асоціація впродовж багатьох років реалізовує різні програми, які стосуються збереження гуцульської породи в Україні.

Наша експедиція по кінних господарствах Закарпаття продовжується. Нас зустрічає кінний клуб “Канзас-сіті” у селі Клячаново біля Мукачева.

Під час нашого приїзду проводилося навчання їзді верхи – спокійний тренер, спокійний кінь і в повітрі теж спокій, що відразу передається нам. Перестаємо поспішати і занурюємося у світ довкола, і це все нас ще більше сповільнює та стишує.

Наступним у нашій експедиції був кінний центр “Стєппе Берегово”. Нас привітно зустріла родина Барбари Сімеонов. Дуже тендітна Барбара з великою любов’ю ділилася знаннями та досвідом роботи з кіньми.

«У нас є коні з тієї простої причини, що ми їх любимо, – розповідає Барбара Сімеонов. – Мій чоловік є хранителем традицій кінного спорту. Він вивчав культуру кочівників, половців та козаків, історію військового кінного спорту».

Весна. Час дегельмінтизації! Паразитози коней цікава тема досліджень у світлі резистентності гельмінтів. Але, не менш цікавими є експедиції по кінних господарствах.